Методи кісткової пластики у стоматології

Протезування зубів на імплантах – максимально природне відновлення функції та естетики зубного ряду. Установка імпланту можлива лише за умови достатнього об’єму кістки. Кісткова пластика у стоматології дозволяє проводити імплантацію у пацієнтів з дефіцитом кісткової тканини.

Що таке кісткова пластика

Проблема дефіциту щелепної кістки є досить поширеною. Найчастіше вона є наслідком видалення зуба – на місці дефекту кістка перестає отримувати звичне навантаження, що призводить до порушення живлення кісткової тканини та її виснаження, розсмоктування чи резорбції.

Виділяють 3 типи резорбції альвеолярного відростка (ділянки кістки, де розташовується корінь зуба):

  • вертикальна – кістка звужується;
  • горизонтальна – кістка зменшується по висоті;
  • комбінована – кістка зменшується по висоті і стає вужчою.

Раніше дефіцит кісткової тканини унеможливлював протезування на імплантах. Тоді стоматологи використовували в якості опори для протеза розташовані поряд здорові зуби.

Кісткова пластика (аугментація зубів) – це операція з відновлення об’єму кісткової тканини, яка зняла обмеження для імплантації майже у всіх пацієнтів із дефіцитом кістки. Суть операції – нарощування кістки, яка надалі стає надійною опорою для встановлення імпланту. Залежно від клінічних показань у стоматології використовуються різні методи кісткової пластики.

Коли потрібна кісткова пластика

Нарощування кісткової тканини – це перший крок в імплантації зубів у разі недостатнього об’єму або висоти альвеолярного відростка.

Показаннями до імплантації є:

  • порушення жувальної функції;
  • порушення прикусу внаслідок відсутності одного чи кількох зубів;
  • порушення артикуляції;
  • асиметрія обличчя;
  • провисання щік, поглиблення носогубної складки, провал щік чи губ.

Кісткова пластика при імплантації зуба показана пацієнтам при недостатньому об’ємі кістки, пов’язаному з різними факторами:

  • травми щелепи;
  • вікова резорбція кістки;
  • ураження кісткової тканини щелепи внаслідок онкозахворювань;
  • дефекти, що виникли після видалення зуба;
  • стоншення кістки після інфекційних захворювань.

Види кісткової пластики у стоматології

Залежно від того, які матеріали використовують у нарощуванні кістки, кісткова пластика в стоматології ділиться на такі типи:

  • Аутотрансплантація – операція з використанням власної донорської кістки пацієнта.
  • Ксеногенне нарощування кістки із застосуванням кісткового замінника тваринного походження.
  • Алопластична операція – збільшення об’єму кістки здійснюється за допомогою синтетичного остеопластичного матеріалу.
  • Установлення біомембрани – саморозсмоктувальної, виготовленої з колагену пластини, яка захищає область дефекту і стимулює регенерацію кісткової тканини на щелепі.

Кісткова пластика верхньої щелепи за складністю відрізняється від відновлення нижньощелепної кістки.

Відповідно до розташування дефекту та індивідуальних показань у пацієнта (тип, ступінь резорбції) у стоматології застосовуються різні методи кісткової пластики:

  • спрямована регенерація кістки;
  • розщеплення альвеолярного відростка;
  • установлення кісткового блоку;
  • синус-ліфтінг.

Розкажемо докладніше про особливості кожного методу.

Спрямована кісткова регенерація

Операція проводиться під місцевою анестезією із застосуванням остеопластичного матеріалу та бар’єрної мембрани.

Етапи:

  • 1
    Надріз клаптя ясенної тканини в ділянці дефекту.
  • 2
    Установлення бар’єрної мембрани зі збереженням вільної кишені.
  • 3
    Установлення кісткового замісника в порожнину під мембраною.
  • 4
    Повернення на місце ясенного клаптя, накладання швів.

Тривалість операції – 1-2 години. При незначній атрофії кістки можливе одночасне установлення імпланта зуба. Шви після операції знімають за тиждень/10 днів. Час повного відновлення кістки – 6-8 місяців.

Розщеплення альвеолярного відростка

Цей метод застосовують при горизонтальній резорбції і множинних дефектах (кілька зубів, що стоять поруч). Методика розщеплення альвеолярного відростка дозволяє проводити одномоментне нарощування кістки із встановленням імпланту. Як відбувається кісткова пластика? Метод полягає в поздовжньому розпилі кістки з подальшим розширенням утвореної щілини. У цю щілину установлюють імпланти, а порожнечі заповнюють кістковим замісником. Зверху поміщують біомембрану.

При використанні цього методу період реабілітації та відновлення суттєво скорочений.

Кісткова пластика з установленням кісткового блоку

Метод показаний при комбінованій резорбції. У якості матеріалу для нарощування використовується власна кістка пацієнта (кістковий блок беруть з кістки щелепи в області розташування зубів мудрості або з підборіддя), донорська кістка або готовий кістковий блок.

Кісткова пластика нижньої щелепи виконується в такий спосіб – на підготовлену ділянку кістки установлюють кістковий блок і фіксують його за допомогою титанових гвинтів. Наступний крок – установлення бар’єрної мембрани, потім повернення на місце і ушивання ясен. Повний цикл імплантації від операції з нарощування кістки до встановлення постійних зубних коронок триває 6-12 місяців.

Сінус-ліфтінг

Цим методом проводиться кісткова пластика верхньої щелепи при недостатній товщині кісткової тканини в ділянці гайморових пазух. Остеопластичний матеріал установлюють безпосередньо в пазусі після акуратного зміщення пазушної оболонки.

Залежно від клінічних показань, синус-ліфтинг проводиться закритим або відкритим способом. Відкритий – через горизонтальний отвір у щелепній кістці. Такий метод складний і травматичніший, але він максимально ефективний при великому дефіциті кісткової тканини. Закритий синус-ліфтинг – установлення кісткового замінника через вертикальний отвір у лунці видаленого зуба. Метод застосовують при одномоментній імплантації.

Рекомендації пацієнтові після операції з нарощування кістки

Після операції з нарощування кістки спостерігається кровоточивість, набряклість, оніміння, пацієнт відчуває больові відчуття в зоні хірургічного втручання – це нормальний стан, який не повинен викликати побоювань. Для усунення болю і профілактики потрапляння інфекції пацієнту призначають знеболювальні та протизапальні препарати. Якщо біль не стихає через 2-3 доби, супроводжується температурою, потрібно терміново звернутися до лікаря.

Що можна і чого не можна робити під час реабілітації після кісткової пластики?

Потрібно обов’язково:

  • приймати призначені лікарем лікарські препарати, виконувати всі прописані процедури;
  • чистити зуби у звичайному режимі, але робити це акуратно, використовуючи щітку з м’якою щетиною (зубну пасту можна використовувати лише з другого дня після оперативного втручання);
  • жувати тільки на здоровий бік;
  • виключити будь-які харчові, температурні подразники – холодне і гаряче, гостре і солоне, грубу, кислу їжу;
  • спати на високій подушці з піднятою головою.

Не можна після остеопластики:

  • палити і вживати алкоголь;
  • користуватися ірригатором;
  • приймати гарячу ванну, ходити до сауни, лазні;
  • мандрувати літаком;
  • активно займатися спортом, виконувати фізично важку роботу;
  • пірнати;
  • спати на боці з прооперованої сторони щелепи.

Ускладнення та протипоказання до кісткової пластики

Протипоказанням до проведення операції з нарощування щелепної кістки є:

  • осередки інфекції, запалення у порожнині рота;
  • наявність новоутворень у носі, носових пазухах;
  • порушення згортання крові, лейкемія, важка анемія;
  • серцева недостатність;
  • онкологічні захворювання;
  • гострі імунодефіцитні стани;
  • загострення хронічних захворювань;
  • остеопороз, порушення регенерації кістки;
  • психічні захворювання;
  • вагітність, період лактації.

Оскільки операція проводиться із застосуванням анестезії або під наркозом, непереносимість препаратів для анестезії також є протипоказанням.

Ускладнення після кісткової пластики трапляються рідко.

Це:

  • відторгнення або відрив кісткового блоку;
  • гострий чи гнійний гайморит;
  • розходження швів, оголення мембрани;
  • запалення, гнійне запалення м’яких тканин;
  • запалення кістки.

Їх причиною може бути індивідуальна реакція організму, але найчастіше – недотримання рекомендацій лікаря після операції. Вкрай важливо виконувати всі рекомендації хірурга і своєчасно відвідувати клініку для контролю.